Воно!

Знаєте шо, хлопці і дівчата, а воно здається таки прийшло!!!
Ага і говорю я про стажування, а не про кохання :)

Я сьогодні говрила про це з Рітою. Мені напевно вже настільки стало звичним те, шо я постійно шукаю собі стажування і не їду на нього, що просто коли я його здається знайшла, я не можу в це повірити :)))

Не так давно, а якщо буит педантом, то 2 дні назад я таки змогла переконати маму про те, шо я не зможу знайти фармацевтичного стажування в Європі і шо дорога мені тільки в Латинську Америку або Індію. Ви не повірите, але мама здалась і я отримала дозвіл контактувати Індійські ТНки.

І як ви самі розумієте, вони не забарились відкликнутись на мейли такої хорошії ЕП як я.
І от тепер я сиджу і передивляюсь умови отримання візи в Індію, а ще читаю про невідоме мені місто Банглора.

Я не знаю чи мені з того тішитись чи нє, бо я ше не визначилась зі своїм емоційним станом, але принаймні це абсолютно інше ніж те, до чого я звикла :))

От так хлопці і дівчата, можливо за 2 місяці я теж буду отримувати свій unique life chalellenging experience за який ми усі так бьемось.

Крик души

Так, все!
 Мне это напрочь надоело. Вот скажите мне, почему все мои подруги или даже просто знакомые, с которыми я случайно вижусь на улице или имеют парней, или переезжают к ним жить, или обручены или вообще влюблены.
Так как я не отношусь ни к одной выше названой мной категории, то мне становиться злобно!
Вот!!!!!
Так, почему-то вспомнилась книжка подаренная Тернополем на День Рождения - Почему я такая красивая и еще не замужем?
Так у меня такой же вопрос, почему я такая хорошая, веселая и замечаительная и без мужчины рядом?
Кто даст ответ, получит приз !!!