Воно!

Знаєте шо, хлопці і дівчата, а воно здається таки прийшло!!!
Ага і говорю я про стажування, а не про кохання :)

Я сьогодні говрила про це з Рітою. Мені напевно вже настільки стало звичним те, шо я постійно шукаю собі стажування і не їду на нього, що просто коли я його здається знайшла, я не можу в це повірити :)))

Не так давно, а якщо буит педантом, то 2 дні назад я таки змогла переконати маму про те, шо я не зможу знайти фармацевтичного стажування в Європі і шо дорога мені тільки в Латинську Америку або Індію. Ви не повірите, але мама здалась і я отримала дозвіл контактувати Індійські ТНки.

І як ви самі розумієте, вони не забарились відкликнутись на мейли такої хорошії ЕП як я.
І от тепер я сиджу і передивляюсь умови отримання візи в Індію, а ще читаю про невідоме мені місто Банглора.

Я не знаю чи мені з того тішитись чи нє, бо я ше не визначилась зі своїм емоційним станом, але принаймні це абсолютно інше ніж те, до чого я звикла :))

От так хлопці і дівчата, можливо за 2 місяці я теж буду отримувати свій unique life chalellenging experience за який ми усі так бьемось.